Новини
На базі Юр'ївської ЗОШ І — ІІ ступенів протягом червня місяця щороку працює оздоровчий табір відпочинку з денним перебуванням “Веселка”. Цей навчальний рік не став винятком.
У таборі відпочивають та оздоровлюються діти всіх пільгових категорій: багатодітні та малозабезпечені , талановиті та обдаровані, діти, які знаходяться на диспансерному обліку, постраждалі в наслідок Чорнобильської катастрофи.
Всі таборці розподілені по загонах - “Сонечко” та “Усмішка”.
На початку табірної зміни було проведено відкриття табору — урочиста лінійка в присутності директора школи А.І. Ткаченко та начальника табору К.С. Якубцової.
Завершився цей день святковим концертом, у якому прийняли участь всі учні . Вони й співали, й танцювали, й вірші декламували, й малюнки на асфальті малювали. А коли з'явився Бог Сонця, діти стали в “коло дружби”, заспівали табірну пісню та запалили вогнище, не просте, а чарівне, бо проблеми всі зникають, як горить воно ясне.
03.06 школярі відправилися на флеш — моб до смт Царичанка, де на центральній площі, проходило неймовірне дійство, присвячене Дню захисту дітей. Після всіх урочистостей їх запросили на святковий концерт. Додому вони повернулися їз позитивними емоціями і яскравими враженнями!
Табірна зміна лише розпочалася, тож їх ще чекає багато цікавого, нового та незвіданого!
СОЛДАТ – ІМ'Я ПОЧЕСНЕ
І ТИ ВИЖИВ,СОЛДАТЕ!
ХОЧ СТО РАЗ ПОМИРАВ…
Вже минуло цілих 70 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною - ціною крові та сліз. Все далі відходять грізні й важкі роки Великої Вітчизняної війни, але пам’ять донесла до нас імена тих, хто своєю безстрашністю, мужністю та безмежною любов’ю до своєї Вітчизни довів не словом, а ділом вірність Батьківщині та її народу. Перемога у Великій Вітчизняній війні – подвиг і слава нашого народу!
12745 чоловік були удостоєні почесного звання Героя Радянського Союзу . Серед них і наш земляк, мужній воїн – визволитель Петро Олександрович Ігнатьєв.
Народився Петро Олександрович 18 травня 1919 року у Москві, там і виріс. Війна його застала в кадровій армії. У перші місяці війни він був командиром гармати ,яка відбивала навалу фашистських танків. Важкий нерівний бій, а потім його частина потрапляє в оточення , а далі - в полон.
Тимчасово жив у с. Юр’ївка Царичанського району, переховуючись від окупантів. А коли у вересні 1943 року село визволила гвардійська дивізія, він разом із 70 іншими односельцями вступив у її ряди.
До лав Радянської Армії він був призваний 24 вересня 1943 року Царичанським райвійськкоматом .У боях брав участь у складі 2-го,3-го та 1-го Українських фронтів ; гвардії старший сержант 7-ї батареї 130-го гвардійського артилерійського Віленського полку 58-ї гвардійської стрілецької Красноградсько - Празької Червонопрапорної орденів Леніна і Суворова дивізії 5-ї гвардійської армії.
…Серпень 1944 року. На Сандомирському плацдармі розгорілися запеклі бої. Батарея гвардії капітана Ниманошвілі зайняла вогневу позицію поблизу залізничної станції Ратає. Дружно і вправно трудилися артилеристи: обладнали окопи,добре замаскували їх. Поставлені на пряму наводку , гармати готові були в будь-яку хвилину відкрити вогонь.
Світало. Десь високо в небі почувся гул мотору. «Рама,- подумав Петро Ігнатьєв. -Щось занадто рано вона сьогодні…».
Пройшло зовсім небагато часу, і на передній край наших військ налетів шквал вогню. Все довкола наповнилося димом і пилом. Запахло гаром. Почалася артилерійська підготовка противника. А коли його гармати вже замовкли , в атаку пішли танки. На вогневі позиції нашої батареї насувалися 12 середніх танків - «пантер» та чотири самохідні гармати «фердинант».
Ігнатьєв притулився до прицілу . Танки мчать прямо на його гармату. Їх розміри в окулярі з кожною секундою зростають,а відстань до них все більше зменшується . Прицільник не зводить очей з головної машини. Постріл - і полум’я охопило танк. Інші машини ,різко змінивши курс,направилися в обхід гармати . Ігнатьєв не розгубився. Влучними пострілами він пробив борт самохідки. Зустрінуті дружним вогнем артилеристів,ворожі танки повернули назад.
Затишшя було коротким . Спереду знову загуркотіло ,з’явилися «тигри». Вісім броньованих машин рухалися на позицію артилеристів. Приблизно з півторакілометрової відстані вони відкрили вогонь.
-«Снаряди!» - вигукнув Ігнатьєв.
І саме цієї миті вибух оглушив його,відкинув від гармати. Коли Петро встав на ноги, побачив поруч нерухомі тіла командира гармати і заряджаючого. Смертельно був поранений і боєць,який підносив снаряди.
Залишившись один, Ігнатьєв бився ще більш завзято. Підпустивши танк на 400 метрів, він підпалив його. Важко самому підносити снаряди, заряджати, цілити і влучно стріляти. Та Петро ,розгарячений боєм,ніби й не відчував утоми. Швидко зарядив гармату,підбив ще одного «тигра». Інші ворожі танки,потрапивши під фланговий вогонь сусідніх гармат,відступили. І все ж,один із них встиг вивести із строю гармату Ігнатьєва.
Ось знову виповзли танки,а за ними на повний зріст йшли гітлерівці. Ігнатьєв схопив автомат, підготував до бою кілька гранат і засів у глибокому окопі. Сусідні гармати били по танках ,а він строчив із автомата по піхоті ворога.
Фашисти тричі намагалися прорвати рубіж, який обороняли гвардійці-артилеристи ,і щоразу відступали, несли великі втрати. Лише поблизу гарматного окопу, звідки вів влучний вогонь Ігнатьєв ,знайшли собі могилу близько сорока гітлерівців.
Командир 130-го артилерійського полку гвардії майор Демидович в нагородному листі писав: «…Відважний навідник П.О. Ігнатьєв в одному бою збив 5 німецьких броньованих машин, відбив 5 атак переважаючих сил піхоти і танків ворога і утримав важливий рубіж. Гідний присвоєння звання Героя Радянського Союзу».
Після звільнення у запас Петро Олександрович згодом був удостоєний цього високого звання . Із зброєю в руках громив він фашистів до останнього дня війни.
В мирний час, повернувшись жити в с.Юр’ївка, Петро Олександрович працював у 8 – ми річній школі воєнруком. А потім на Дніпропетровському заводі металургійного устаткування (ДЗМУ) робітником-ливарником. Дисциплінований,старанний , він чесно трудився, йому було присвоєно звання Почесного металурга. Гвардійська фронтова хватка знадобилася йому і в мирні дні.
Влітку 1965 року в с. Юрʹївка (до речі дружина Ігнатьєва – уродженка цього села) при рятуванні хлопчика від смерті Петра Олександровича убило електрострумом. Тут, у Юр’ївці, звідки в роки війни він розпочав свою фронтову біографію, і поховали Героя з усіма військовими почестями. Тоді один із його побратимів сказав про нього : «Солдат – імʹя почесне. Гвардієць на фронті залишився гвардійцем труда.»
В ценрі нашого села біля меморіального комплексу стоїть памʹятник Герою. Ми свято зберігаємо пам'ять про нього та інших земляків, які пережили цю страшну війну, залишившись в обіймах смерті, недоживши, недокохавши заради життя, заради майбутнього . Жодне свято в нашій школі не проходить без вшанування пам’яті загиблим визволителям хвилиною мовчання та покладанням квітів до підніжжя пам’ятників та могил. Завдячуємо їм вічною пам’яттю та шаною!
Катерина Якубцова
вчитель Юр’ївської ЗОШ І – ІІ ступенів
Моя чудова рідна мова
Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов’їна. Наша мова прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі,не зачаровуючись виплеканою народом мовою. Тому, щорічно 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.
У цей святковий день у Юр’ївській ЗОШ І-ІІ ступенів було тепло й затишно, всі учні та вчителі зібралися на святі рідної мови «Моя чудова рідна мова».
Члени літературно- фольклорного гуртка під керівництвом вчителя української мови та літератури Тетяни Олександрівни Ковтун представили власний творчий проект.Багато прекрасних слів про Україну, про нашу рідну мову прозвучало з уст ведучих свята Аліни Коробки ( учениці 8 кл.) та Сергія Войтіва (учня 9 кл.).
Любов українського народу до своєї мови знайшла відображення у загадках, прислів’ях, приказках про рідну мову.
Віктор Медведєв (учень 9 кл.) провів гру «Відгадай загадку», Марія Павленко (учениця 9 кл.) пригадала прислів’я та приказки про рідну мову, а Михайло Петренко (учень 8 кл.) запропонував вгадати, з якої казки слова.
Золоту скарбницю мови збагатили майстри художнього слова. Особливо піднесено звучали вірші українських письменників про мову у виконанні Ярослави Середи та Олександра Олійника (учні 5 кл.).
А окрасою свята стали українські пісні про Україну та мову.Вони супроводжувалися насиченими та змістовними медіа-презентаціями, які створив учень 9 кл. Сергій Срібний.
Рідна мово! Живи! Квітуй!І хай кожен українець пам’ятає,що ти є найкращий Дар від Бога.
та інші члени літературно-фольклорного
гуртка Юр’ївської ЗОШ І-ІІ ступенів
Передноворічні дива
26 грудня в стінах Юр’ївської ЗОШ І – ІІ ступенів відбулося загальношкільне дбулося свято Юрївської ЗОШ І - ІІ свято «Передноворічні дива».
Чарівно прибраний зал, красуня - ялиночка виблискувала розмаїттям різнокольорових вогників гірлянд, всюди панувала радісна святкова атмосфера.
Свято пройшло неординарно: була складена програма, яку оголосили ведучі – Середа Ярослава та Олійник Олександр.
На початку цього дійства всіх присутніх у залі з наступаючими новорічними і різдвяними святами привітали директор школи Ткаченко А.І. та директор сільського будинку культури Маслак Н.А.
Далі ми поринули в світ казки, танців та пісень. Активними учасниками «Передноворічного дива» стали всі учні школи, жоден не залишився осторонь, адже Новий рік – це свято, яке об’єднує всіх людей і дає віру в щось світле, нове і цікаве.
Головною родзинкою новорічного свята стало викрадення Діда Мороза та Снігуроньки, ролі яких вправно виконали Краснопер О.М. (класовод 1 кл.) та Майна О.В. (класовод 3 – 4 кл.). Ведучим навіть довелося викликати міліціонера (Петренко М.).
Всі із захопленням та очікуванням дива спостерігали за тим, як відбувався пошук Діда Мороза і Снігуроньки, переглядали сценки, де головними героями були і Король (Срібний С.) з Королевою (Павленко М.) та донечкою Принцесою (Суботня І.), і Голохвастов (Медведєв В.) з Пронею (Коробка А.) та Химкою (Осадча А.), і Петрик (Андрусишин Ю.) з племенем тумба – юмба (Войтів С., Бондаренко В, Старушенко В.).
А ось коли відбулася довгоочікувана подія – з’явилися Дід Мороз і Снігуронька - свято стало ще веселішим : Дід Мороз із внучкою проводили конкурси, загадували загадки, прослухали виступи маленьких дошкільняток, які готувалися – вчили пісеньки та віршики, йдучи в гості до Дідуся Мороза. Потім запросили до себе Новий Рік (Калініченко В.), привітання якого закликали всіх до святкового хороводу.
А яке ж свято без танців і пісень? Кожен клас тут проявив оригінальність та артистичність свого номеру.
Завершальним акордом став феєрверк цукерок від Діда Мороза.
Хотілося б висловити слова подяки всім, хто допомагав створити новорічну казку для наших дітей: райдержадміністрації, відділу освіти, лісничому Могилівського лісового господарства
Маньку Я.О., сільському голові Підопригорі М.І., приватним підприємцям Вісичу А.В.,
Гружинскас Ю.О., Головко А.І., Ванді А.О., який забезпечив музичний супровід свята, організаторам і учасникам свята та побажати :
Хороших вам друзів, веселих днів,
Взаємних, щирих почуттів,
Успіхів на кожному кроці –
Вам бажаємо в Новому році!
Якубцова Катерина,
вчитель Юрʹївської ЗОШ І – ІІ ступенів
Майбутнє – без СНІДу.
В Юрʹївській ЗОШ І-ІІ ступенів з 1грудня проводено день боротьби зі СНІДом. Мета шкільних заходів: сформувати знання щодо попередження захворювання на СНІД, дати короткі теоретичні відомості про хворобу ХХІ століття; виховувати бажання вести здоровий спосіб життя, уникати стосунків з «групою ризику», жити повноцінним життям.
Як розшифровуються слова « ВІЛ» та « СНІД»?
В – вірус
І – імунодефіциту
Л – людини
С - синдром
Н – набутого
І – імунного
Д – дефіциту
Сьогодні нам часто зустрічаються ці слова на плакатах, у газетах та журналах, їх чуємо по телевізору, радіо і просто від дорослих. Але, на жаль, більшість із нас не усвідомлює, яку загрозу він несе людям. Найчастіше ми думаємо – « мене це не стосується», « зі мною цього не трапиться», та ніхто не знає, де чекає нас біда.
СНІД – одна з найголовніших проблем, з якою людство зіткнулося у ХХ столітті і увійшло у ХХІ ст..
У всьому світі проводяться наукові роботи зі створення вакцини та ліків проти – інфекції, але на сьогодні СНІД не лікується. Єдиним методом боротьби із хворобою залишається попередження передачі вірусу.
В межах цієї програми була проведена загальношкільна лінійка, заслухана інформація з цєї теми переглянуто фільм «ВІЧ – СНІД».
Учитель Ковтун Тетяна Олександрівна
Переглянути презентацію
https://drive.google.com/file/d/0B2XhjdTLFC7oUm0tc2I4d21qalE/view?usp=sharing
Бібліотека у школі – головний осередок інформації
Навчання – головна праця учнів і вона не може здійснюватися без книги, а, отже, і без бібліотеки. Навчити дітей учитися із захопленням, раціонально використовувати час – завдання, яке разом зі школою покликана вирішувати бібліотека. Бібліотека у школі – це головний осередок інформації; бібліотекар – вихователь, який виховує в учнів та учителів інформаційну культуру, прагнення до пошуку інформації , вдумливого читача.
У Юрʹївській ЗОШ І – ІІ ступенів з 01.10 по 24.10. 2014 року проходив Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек, якому були приурочені певні заходи.
Розпочався місячник загальношкільною побудовою, де завідуюча бібліотекою Якубцова Катерина Сергіївна ознайомила всіх із запланованими заходами та закликала взяти в них активну участь.
З перших днів місячника шкільних бібліотек учні з цікавістю та захопленням долучилися до проведення таких заходів: посвята учнів 2 класу в читачі «Книга – мудрий старий друг, знає все навкруг»; флеш – моб «У гості до бібліотеки»; літературна стежина «Шляхом народної шани»; усний журнал «Від Тарасика до Тараса»; ; прес – марафон «Найкращий знавець газет та журналів»; казковий калейдоскоп «З якої казки ми прийшли».
Емоційно пройшов захід під назвою музично – поетична акварель «Гаптує осінь жовтим шовком». Кожен учасник намагався донести до слухачів красу і силу пісні та художнього слова, авторський задум та свої переживання і почуття.
Було підготовлено ряд виставок: виставка книг до 70 – річчя визволення України від німецько – фашистських загарбників «Хай буде вільна Україна» та «У козацькі часи»; виставка портретів письменників «Є імена, які зорею сяють».
Одним з найцікавіших заходів в рамках місячника стала заочна подорож до «Країни Книгарії».В ході подорожі учні переглянули презентацію «Як до нас прийшла книга». В кінці заходу Королева Книга (роль якої виконувала учениця 8 класу Коробка Аліна) кожному учневі подарувала золоті ключики, щоб мали можливість відкривати всі таємниці книг, а всім відомий лікар Айболить (роль якого виконував учень 8 класу Петренко Михайло) – «Памʹятку читача».
Також протягом місячника активно працювала «Книжкова лікарня», де учні разом із завідуючою бібліотекою «лікували» книги.
Підсумовуючи результати роботи в ході місячника, директор школи разом із завідуючою бібліотекою подякували всім учасникам за творчість та ініціативність, а найактивнішим – вручили грамоти і подарунки.
К.С.Якубцова,
зав.бібліотекою
До 70-ї річниці визволення України
У звязку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників, відповідно до плану роботи школи , з метою увіковічнення безсмертного подвигу героїв –визволителів, вшанування ветеранів ВВвійни, пам’яті жертв насильного вивезення мирного населення з територій окупованої України в Німеччину, збереження духовної єдності поколінь, виховання у молоді почуття патріотизму і шанобливого ставлення до історії держави, у школі 21 жовтня 2014 року відбулися уроки мужності «Вічно в пам’яті народній»
Волонтерські загони приймають участь в акції «Ветеранське подвір’я», «Ветеран живе поруч», упорядкували братську могилу , яка розташована в центрі нашого села.
З нагоди 70-ї річниці класні керівники разом зі своїми вихованцями , здійснили екскурсії в шкільний музей бойової та трудової слави. на годинах спілкування переглядали документальні та художні фільми про події 2 світової війни.
В Юр’ївській ЗОШ з 21 по 28 квітня 2014р. відзначалася 28-а річниця
Чорнобильської трагедії. В ці дні проводилися різні заходи.
1.Уроки мужності за темами: «Чорнобильський слід на землі» , «Людська шана та вдячність героям-ліквідаторам».
2. Години спілкування «Герої Чорнобиля», «Дзвони Чорнобиля».
3.Пошукова робота «Гіркий спогад» .
4.Конкурс малюнків, поповнення шкільного інформаційного куточка, бібліотечна виставка, приурочені Чорнобильській трагедії.
5.Створенння мультимедійних відео та презентаційних матеріалів ,перегляд короткометражних відеофільмів на дану тему
6.Тиждень цивільного захисту згідно графіка
- Загальношкільна побудова,присвячена тижню ЦЗ,безпеки охорони дитини ,охорони здоров’я.
- Загальношкільна година Пам’яті “Вшануймо мужність людей…»
- Єдиний урок «Аварія на транспорті з викидом сильнодіючих отруйних речовин.»
- Евакуація учнів .Аварія на транспорті з викидом сильнодіючих отруйних речовин:
- на базі 7 класу :надання першої допомоги при враженні електричним струмом;
-на базі 8 класу надання першої допомоги при відкритому переломі хребта;
-на базі 9 класу надання першої допомоги при відкритому переломі плечової кістки;
- Спорт.змагання з елементами цивільного захисту
- «Веселі старти » з елементами основ
Директор школи А.І.Ткаченко
СОЛДАТ – ІМ'Я ПОЧЕСНЕ
І ТИ ВИЖИВ,СОЛДАТЕ!
ХОЧ СТО РАЗ ПОМИРАВ…
Вже минуло цілих 70 років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною - ціною крові та сліз. Все далі відходять грізні й важкі роки Великої Вітчизняної війни, але пам’ять донесла до нас імена тих, хто своєю безстрашністю, мужністю та безмежною любов’ю до своєї Вітчизни довів не словом, а ділом вірність Батьківщині та її народу. Перемога у Великій Вітчизняній війні – подвиг і слава нашого народу!
12745 чоловік були удостоєні почесного звання Героя Радянського Союзу . Серед них і наш земляк, мужній воїн – визволитель Петро Олександрович Ігнатьєв.
Народився Петро Олександрович 18 травня 1919 року у Москві, там і виріс. Війна його застала в кадровій армії. У перші місяці війни він був командиром гармати ,яка відбивала навалу фашистських танків. Важкий нерівний бій, а потім його частина потрапляє в оточення , а далі - в полон.
Тимчасово жив у с. Юр’ївка Царичанського району, переховуючись від окупантів. А коли у вересні 1943 року село визволила гвардійська дивізія, він разом із 70 іншими односельцями вступив у її ряди.
До лав Радянської Армії він був призваний 24 вересня 1943 року Царичанським райвійськкоматом .У боях брав участь у складі 2-го,3-го та 1-го Українських фронтів ; гвардії старший сержант 7-ї батареї 130-го гвардійського артилерійського Віленського полку 58-ї гвардійської стрілецької Красноградсько - Празької Червонопрапорної орденів Леніна і Суворова дивізії 5-ї гвардійської армії.
…Серпень 1944 року. На Сандомирському плацдармі розгорілися запеклі бої. Батарея гвардії капітана Ниманошвілі зайняла вогневу позицію поблизу залізничної станції Ратає. Дружно і вправно трудилися артилеристи: обладнали окопи,добре замаскували їх. Поставлені на пряму наводку , гармати готові були в будь-яку хвилину відкрити вогонь.
Світало. Десь високо в небі почувся гул мотору. «Рама,- подумав Петро Ігнатьєв. -Щось занадто рано вона сьогодні…».
Пройшло зовсім небагато часу, і на передній край наших військ налетів шквал вогню. Все довкола наповнилося димом і пилом. Запахло гаром. Почалася артилерійська підготовка противника. А коли його гармати вже замовкли , в атаку пішли танки. На вогневі позиції нашої батареї насувалися 12 середніх танків - «пантер» та чотири самохідні гармати «фердинант».
Ігнатьєв притулився до прицілу . Танки мчать прямо на його гармату. Їх розміри в окулярі з кожною секундою зростають,а відстань до них все більше зменшується . Прицільник не зводить очей з головної машини. Постріл - і полум’я охопило танк. Інші машини ,різко змінивши курс,направилися в обхід гармати . Ігнатьєв не розгубився. Влучними пострілами він пробив борт самохідки. Зустрінуті дружним вогнем артилеристів,ворожі танки повернули назад.
Затишшя було коротким . Спереду знову загуркотіло ,з’явилися «тигри». Вісім броньованих машин рухалися на позицію артилеристів. Приблизно з півторакілометрової відстані вони відкрили вогонь.
-«Снаряди!» - вигукнув Ігнатьєв.
І саме цієї миті вибух оглушив його,відкинув від гармати. Коли Петро встав на ноги, побачив поруч нерухомі тіла командира гармати і заряджаючого. Смертельно був поранений і боєць,який підносив снаряди.
Залишившись один, Ігнатьєв бився ще більш завзято. Підпустивши танк на 400 метрів, він підпалив його. Важко самому підносити снаряди, заряджати, цілити і влучно стріляти. Та Петро ,розгарячений боєм,ніби й не відчував утоми. Швидко зарядив гармату,підбив ще одного «тигра». Інші ворожі танки,потрапивши під фланговий вогонь сусідніх гармат,відступили. І все ж,один із них встиг вивести із строю гармату Ігнатьєва.
Ось знову виповзли танки,а за ними на повний зріст йшли гітлерівці. Ігнатьєв схопив автомат, підготував до бою кілька гранат і засів у глибокому окопі. Сусідні гармати били по танках ,а він строчив із автомата по піхоті ворога.
Фашисти тричі намагалися прорвати рубіж, який обороняли гвардійці-артилеристи ,і щоразу відступали, несли великі втрати. Лише поблизу гарматного окопу, звідки вів влучний вогонь Ігнатьєв ,знайшли собі могилу близько сорока гітлерівців.
Командир 130-го артилерійського полку гвардії майор Демидович в нагородному листі писав: «…Відважний навідник П.О. Ігнатьєв в одному бою збив 5 німецьких броньованих машин, відбив 5 атак переважаючих сил піхоти і танків ворога і утримав важливий рубіж. Гідний присвоєння звання Героя Радянського Союзу».
Після звільнення у запас Петро Олександрович згодом був удостоєний цього високого звання . Із зброєю в руках громив він фашистів до останнього дня війни.
В мирний час, повернувшись жити в с.Юр’ївка, Петро Олександрович працював у 8 – ми річній школі воєнруком. А потім на Дніпропетровському заводі металургійного устаткування (ДЗМУ) робітником-ливарником. Дисциплінований,старанний , він чесно трудився, йому було присвоєно звання Почесного металурга. Гвардійська фронтова хватка знадобилася йому і в мирні дні.
Влітку 1965 року в с. Юрʹївка (до речі дружина Ігнатьєва – уродженка цього села) при рятуванні хлопчика від смерті Петра Олександровича убило електрострумом. Тут, у Юр’ївці, звідки в роки війни він розпочав свою фронтову біографію, і поховали Героя з усіма військовими почестями. Тоді один із його побратимів сказав про нього : «Солдат – імʹя почесне. Гвардієць на фронті залишився гвардійцем труда.»
В ценрі нашого села біля меморіального комплексу стоїть памʹятник Герою. Ми свято зберігаємо пам'ять про нього та інших земляків, які пережили цю страшну війну, залишившись в обіймах смерті, недоживши, недокохавши заради життя, заради майбутнього . Жодне свято в нашій школі не проходить без вшанування пам’яті загиблим визволителям хвилиною мовчання та покладанням квітів до підніжжя пам’ятників та могил. Завдячуємо їм вічною пам’яттю та шаною!
Катерина Якубцова
вчитель Юр’ївської ЗОШ І – ІІ ступенів
