Заходи по національно - патріотичному вихованю

Вступне слово вчителя: Сьогодні світле та радісне свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Від часів Хрещення Київської Русі і до наших днів це свято духовно об'єднувало наш народ, живило його вірою у повсякчасне заступництво Божої Матері за людській рід, за мир і добро на нашій землі.
Ведуча 1: Добрий день вам, друзі щирі,
Хай живеться вам у мирі,
Не минайте нашу хату,
Бо у нас сьогодні свято.
Ведуча 2: Сьогодні гадаєм, якраз буде вчасно,
Щоб був у вас дійсно чудовий настрій.
Упоравшись з ділом, хіба нам не варто
Зустрітися з силою, піснею, жартом.
Ведуча 3: Наша мандрівка – в історію давню і близьку, хотілося б поєднати розповідь про свято Покрови Пресвятої Богородиці, про славну Запорізьку Січ, про козаків з тими піснями і думами, що їх складав народ про своїх героїв.

Учень 1: Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
Учень 2: У багатьох народів, зокрема і у слов'ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя.
Учень 3: За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.
Учень 4: В Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: „Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома".
Учень 5: Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима. Під ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:

Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначиме та порівняно нещодавнє походження свята. Одночасно бачимо досить вузьку „спеціалізацію" християнського свята – порятунок від ворога.

Представник спілки українського козацтва у м. Кам'янець-Подільському, історик Мороз Олег, запрошується до класу.
Козак: Добрий день, вам! Діти, сьогодні я розповім вам про славних захисників українських земель. Про запорізьких козаків. У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років (з 1550 по 1828р). Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, а також від польських та московських колонізаторів. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.
Вважають, що слово козак походить від слова "коза". Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи. Можливо, слово "кайзак", що означає "вільний чоловік". В запорозьких козаків було 265 островів. Найбільший острів називався Січ. Там козаки жили постійно, вчилися військової справи, готувалися до воєнних походів.
Посередині Січі стояла церква Святої Покрови знадвору дуже скромна, а всередині повна золота і срібла. Частину своєї здобичі призначали на церкву і купували щороку нові ікони. Січчю командував кошовий, його всі називали батьком. До військової старшини належали ще військовий суддя і писар.
Козаки мали свої звичаї. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити 3 роки у старшого козака. Коли навчався від того козака орудувати зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли.

IV. Конкурси та змагання

Вчитель: Після сьогоднішніх наших змагань в нас залишається світла пам'ять про
славні подвиги наших предків-запорожців. Отож, пам'ятаєте, дорогі діти,
що ви є нащадками славних українських козаків.
Ведучий 1: Тож любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми добрими справами і вчинками доведе...
Два ведучих разом: ... що козацькому роду нема переводу!
Ведучий 2: Ось і закінчилось свято,
Хотілося б вам усім побажати
Добра і злагоди, й краси,
Щоб для України ви росли.
Ведучий 3: Хай вам щастить завжди й в усьому,
Не піддавайте серце злому.
Хай Бог нам усім допомагає
І рідний край оберігає!