Заходи по національно - патріотичному вихованю

Виховний захід                                                                     13.10.2016р.
Тема: Свято Покрови Пресвятої Богородиці. День українського козацтва
Мета: ознайомити учнів з особливостями та історією виникнення свята Покрови Пресвятої Богородиці, прилучати дітей до цінностей, традицій та вірувань українського народу;
розвивати навички самовдосконалення тіла і духу на прикладах епохи Запорізької Січі, познайомити учнів з національними видами вправ, піснями, стравами; виховувати повагу до історичної спадщини нашого народу.
Обладнання: костюми, тарілки з кашею, м'ячі, декорації.

Хід свята
I. Організаційний момент

Вступне слово вчителя: Сьогодні світле та радісне свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Від часів Хрещення Київської Русі і до наших днів це свято духовно об'єднувало наш народ, живило його вірою у повсякчасне заступництво Божої Матері за людській рід, за мир і добро на нашій землі.
Ведуча 1: Добрий день вам, друзі щирі,
Хай живеться вам у мирі,
Не минайте нашу хату,
Бо у нас сьогодні свято.
Ведуча 2: Сьогодні гадаєм, якраз буде вчасно,
Щоб був у вас дійсно чудовий настрій.
Упоравшись з ділом, хіба нам не варто
Зустрітися з силою, піснею, жартом.
Ведуча 3: Наша мандрівка – в історію давню і близьку, хотілося б поєднати розповідь про свято Покрови Пресвятої Богородиці, про славну Запорізьку Січ, про козаків з тими піснями і думами, що їх складав народ про своїх героїв.

II. Історія свята

Вчитель: 14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови. „Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем". В українських селах і до сьогодні дотримуються давньої народної традиції справляти весілля після Покрови. Від Покрови і до початку Пилипівки – пора наймасовіших шлюбів в Україні.
Свято Покрови посідає почесне місце серед пошанованих свят на Україні. Що цікаво - шанується воно одночасно і християнами, і рідновірами України, тільки зміст свята, навіть за однакової назви, зовсім різний.
Це свято ознаменовує засинання природи та вкривання Землі на зиму. Справді, в жовтні перші дерева втрачають листя, всі плоди уже дозріли: „Прийшла Покрова – на дереві голо". Це також свято вояцької честі та звитяги, на якому оборонці Матері-Землі показують свою вправність.
Незвичайна популярність та величність свята Покрови пояснюється дуже просто, хоч цього вперто не бажають визнавати і помічати представники християнства. Корені виникнення свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов'язані з космічним станом природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини.
Які ж це особливості?
Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом. До Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль. До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт, зібраний урожай та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: „Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку", „Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду", „Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою".

Учень 1: Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.
Учень 2: У багатьох народів, зокрема і у слов'ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя.
Учень 3: За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.
Учень 4: В Карпатській Україні до Покрови остаточно поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки. Тому й казали: „Прийшла Покрова – сиди, чумаче, вдома".
Учень 5: Для того, щоб усі члени сім'ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима. Під ним ставали, як йшли до церкви, i проказували:

Учень 6: Пресвята Покрiвонько,
Перед твоїм кривалом
Голови схиляємо.
Прохаємо, Покрiвонько,
Од лиха укрити,
Здоров'ячко наше
Знов нам обновити.

Вчитель: На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті „би щастя їх судьбу від нещастя накрило...", що свідчить про існування давнього благородного звичаю допомагати членам Роду, які потребують цього.
На Покрову упродовж всього дня спостерігали за погодою: якщо з півдня дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із півночі – холодною, із заходу – сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.
Свято Покрови було введено у християнство в X столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Царгороді (Константинополі). Місто було оточене чужинцями (за різними джерелами – то могли бути як давні руси (скити) на чолі з князем Аскольдом, так і агаряни (магометани – араби або турки), і Божа Мати начебто покрила своїм омофором городян, які молилися на всенічній службі у Влахерській церкві.
Це побачив святий Андрій: під церковним склепінням з'явилася Пресвята Богородиця в оточенні ангелів, пророків i апостолів і накрила своїм омофором православних християн. Це було провістям перемоги. Так і сталося: невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили населення від нападників.
Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від нападників. Причому за церковним календарем це звичайне собі невеличке святце, присвячене, практично, незначній події.
Візантійський патріарх проголосив „Свято Похвали Богородиці", яка „допомогла візантійцям затопити скитів у Босфорі". У п'яту суботу великого посту (а це, як відомо, навесні) греки хвалять „Покрову" за таке „покровительство".

Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначиме та порівняно нещодавнє походження свята. Одночасно бачимо досить вузьку „спеціалізацію" християнського свята – порятунок від ворога.

14 жовтня щорічно відзначається День українського козацтва (згідно Указу Президента України від 7 серпня 1999р.). Козацтву належить особливе місце в історії України та в історичній пам'яті українського народу. День Покрови, 14 жовтня, святкується в усіх козацьких громадах світу дуже урочисто, з молебнями про живих, з панахидами про тих хто відійшов в інший світ, з урочистими загальними зборами козаків.
Учень 7: Така історична традиція приурочується до дива поразки турків під Азовом у 1641 році. Гарнізон Азова в той час налічував 6 тис. донських і запорозький козаків, а
турецько-татарське військо – 227 тис. чоловік.
Учень 8: Штурм Азова розпочався 6 червня 1641 року, але втративши близько 100 тис. чоловік, ворог відступив. У вирішальний час довгої героїчної оборони козацькому гарнізону з'явилося небесне видіння "діви чудесної в багряній ризі", яке надихнуло козаків на новий подвиг, і до 1 жовтня 1641 року здійснилось дійсно диво: місто звільнилося від облоги.
Учень 9: Очевидно, цей сюжет і прислужився тому, що для козаків свято Покрови було найбільшим і найзначущим святом. В цей день у козаків відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі в козаків була церква святої Покрови.
Вчитель: Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву - Козацька Покрова.

III. Виступ запрошеного гостя

Представник спілки українського козацтва у м. Кам'янець-Подільському, історик Мороз Олег, запрошується до класу.
Козак: Добрий день, вам! Діти, сьогодні я розповім вам про славних захисників українських земель. Про запорізьких козаків. У літописі українських земель є славний період козаччини, який тривав майже 300 років (з 1550 по 1828р). Козацтво стало організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, а також від польських та московських колонізаторів. Козаки були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими і вільними людьми.
Вважають, що слово козак походить від слова "коза". Козаки були спритні, як кози, вдягалися в козячі кожухи. Можливо, слово "кайзак", що означає "вільний чоловік". В запорозьких козаків було 265 островів. Найбільший острів називався Січ. Там козаки жили постійно, вчилися військової справи, готувалися до воєнних походів.
Посередині Січі стояла церква Святої Покрови знадвору дуже скромна, а всередині повна золота і срібла. Частину своєї здобичі призначали на церкву і купували щороку нові ікони. Січчю командував кошовий, його всі називали батьком. До військової старшини належали ще військовий суддя і писар.
Козаки мали свої звичаї. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити 3 роки у старшого козака. Коли навчався від того козака орудувати зброєю й набував спритності у битвах, ставав справжнім козаком і діставав зброю: рушницю, спис, луки і стріли.

Козаки одягалися просто: в грубу сорочку в довгий плащ без рукавів. За широким поясом носили пістолі і люльки, через плече носили торбинку з харчами, а до пояса на ремінець прив'язували ще й порохівницю з порохом. Голови голили... Та ще й таку моду мали: чуприну носили, та таку, що на вухо намотували.
Ведучий 1: Я знаю, що хлопці підготували заповіді запорізьких козаків. Розкажіть їх.
Хлопці по черзі розповідають заповіді.
1. Честь і добре ім'я для козака дорожчі за життя.
2. По тобі судять про все козацтво і народ твій.
3. Козаки всі рівні у правах. Пам'ятай: "Немає ні князя, ні раба, але всі раби Божії"
4. Будь працьовитий, не ледарюй.
5. Служи вірно своєму народу, а не керманичам.
6. Дотримуйся слова. Слово козака багато важить.
7. Поважай старших, шануй старість.
8. Тримайся віри предків, живи за звичаями свого народу.
9. Загинь, а товариша виручай.
10. Бережи свою сім'ю. Служи їй прикладом

Козак: Козацькому гурту Ви, бачиться, раді.
Скажіть, чи готові Ви жити по правді?
Діти: Готові, так. І жити чесно будем,
И заповідей ми козацьких не забудем.
Звучить пісня "Козацькому роду нема переводу"

IV. Конкурси та змагання

Вчитель: Що ж, бачу, Ви готові до змагання, то ж починаємо наші забави.
1 конкурс "Козацька естафета"
На першому етапі перший козак повинен добігти до стільця, оббігти навколо нього і, вдягнувши на себе перший елемент українського вбрання (а їх на кріслі лежить 7: шаровари, вишита сорочка, крайка, жупан, шапка, двоє чобіт), повернутися до свого куреня і допомогти вдягнути цей елемент на другого. На другому етапі другий учасник робить те саме, що й перший, одягнувши на себе другий елемент українського вбрання, повертається до куреня і передає свій одяг третьому учасникові. Змагання проводяться до того часу, поки останній учасник куреня не буде повністю вдягнутий.
2 конкурс "Поскачи на коні"
Учасникам потрібно проскакати на "коні" (з м'ячем, затиснутим між ногами) дистанцію, повернутись у курінь і передати "коня" наступному козаку.
Ведучий 2: А яка головна козацька страва? (Запитання до учнів.) Правильно, куліш. Козакам треба мати велику силу, а щоб мати силу – потрібно багато їсти. Зараз ми перевіримо, хто найшвидше з'їсть усю кашу.
3 конкурс "З'їш куліш"
Асистенти виносять три тарілки з кашею. Представники команд за сигналом починають їсти кашу. Хто справиться швидше, той і переміг.
4 конкурс "Козацьке слово"
Команди дають відповіді на запитання.
1) Дерев'яна палиця з кулею в горі, яка може бути оздоблена коштовним металом та камінням; ознака влади (булава).
2) Перший Помічник кошового, перекладач (писар):
3) Верхній одяг козаків (жупан).
4) Різновид тканин (китайка).
5) Пасма волосся на голові в козака (оселедець).
6) Приміщення, де жили козаки, військова одиниця (курінь).

V. Підведення підсумків

Вчитель: Після сьогоднішніх наших змагань в нас залишається світла пам'ять про
славні подвиги наших предків-запорожців. Отож, пам'ятаєте, дорогі діти,
що ви є нащадками славних українських козаків.
Ведучий 1: Тож любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми добрими справами і вчинками доведе...
Два ведучих разом: ... що козацькому роду нема переводу!
Ведучий 2: Ось і закінчилось свято,
Хотілося б вам усім побажати
Добра і злагоди, й краси,
Щоб для України ви росли.
Ведучий 3: Хай вам щастить завжди й в усьому,
Не піддавайте серце злому.
Хай Бог нам усім допомагає
І рідний край оберігає!

21.01.2017р.

Мета: виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

Хiд уроку

І. Органiзацiйний момент

IІ. Оголошення теми i мети 

1. Вчитель:

22 сiчня день Соборностi Украни. Майже 100 рокiв тому це слово було вписане в iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тiльки вiд недавна. Лише за умов державотворчих процесiв в Українi цей день набув своєї чинностi. Так трапилось, що на протязi багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi i єдиної територiї. Українськi землi належали багатьом державам: найбiльше Росiї, Литвi, Угорщинi, Речi Посполитiй, згодом Румунiї, Чехословаччинi.

У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого президента М.Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР), а 4 Унiверсалом вiд 22 сiчня 1918 р. було проголошено незалежнiсть України. Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичинi. 9 листопада 1818 р. було проголошено назву держави ЗУНР i створено перший уряд — державний Секретарiат на чолi з Костем Левицьким.

Зламався врештi двох iмперiй мур! 
I на розалинах у слушну цю нагоду 
З “явилися держави УПР i ЗУНР, 
Як вияв волi нашого народу.

Вже з 1 грудня 1918 р у Фастовi було пiдписано угоду про об”єднання ЗУНР i УНР. 4 сiчня 1919р. у Станiславi УНРада схвалила закон про злуку двох українських держав, а 22 сiчня I919р. у Києвi на площi святої Софiї вiдбулося урочисте проголошення злуки УНР i ЗУНР. Пiд час урочистостей представник директорiї Федiр Швець проголосив довгоочiкуваний Унiверсал.

Все, що мрiялось вiками, 
Сповнилось, настало! 
«Ще не вмерла Україна» — 
Гордо прозвучало.

(Виконання гімну України)


2. Любi, друзi ! Ми зiбралися для того, щоб довести всiм i самим собi, що Україна — це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою iсторiю, до речi, дуже багату, культуру i мистецтво.

Любi, друзi! Хоч маленькi, 
Ми вже добре знаєм, 
Що звемося українцi 
Й українських предкiв маєм. 
Батько, мати, брат, сестричка 
І всi iншi члени роду, 
Всi належать до одного 
Українського народу.

У всiх людей одна святиня.
Куди не глянь, де не спитай,
Рiднiше їм своя пустиня,
Аніж земний в пустинi рай,
Їм красить все їх рiдний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батькiвщини. 

(М.Мернявський)

Родитись українцем — 
Це велика Честь i слава.
Рiдний край свiй полюбити
Найважливiша справа.
В нiм пливуть глибокi рiки,
І шумлять степи безкраї,
Стрункi гори пнуться в хмари,
Синьооке море грає.
Буйне збiжжя колосисте
На врожайних росте рiллях.
Є у надрах сiль i нафта,
Вiск, залiзо i вугiлля.
Українцi й українки — 
Всi кохають до загину
Славну землю батькiв своїх — 
Свою рiдну Україну!

Звучить укр. пiсня ,, Гей, там за горою…”

Але, щоб цю землю свою
Мiцно, щиро покохати,
Добре вивчити, пiзнати.
Треба знати те, як предки
На землi цiй колись жили,
Як грудьми своїми
Заступали, боронили,
Як невпинно працювали,
І боролися завзято,
Щоб їх люба Україна
Була дужа i багата.
Хай не буде нi одної
Української дитини,
Що не вмiла б розказати
Про минуле України. 



(Р.Купчинський)


Коло Києва чи Львова — 
Де приїду — вдома всюди,
де поступлю — рiдна мова,
де погляну — рiднi люди.
Роботящi пiдгiрянцi,
Як вогонь, палкi гуцули,
І смiливiї кубанцi,
Що ще Сiчi не забули,
І розважнi подоляни,
І полтавцi — солов”їнi,
Бойки, лемки, волиняни —
Все ото брати однiї.
Бо вiд Сяну до Кавказу
На степах чи полонинi,
Тризуб має до приказу
І прапори жовто — синi.

(П.Штокало)

Звучить укр. пісня

Як спитають мене люди,
Хто я, тодi скажу їм:
Що я українець щирий,
Український в мене дiм!
І для України в мене
Серце iз любовi б”є,
Я за Україну
Вiддам все життя своє.
Люблю землю українську
Усiм серцем, з усiх сил,
А любовi цеї вчуся
Вiд насипаних могил.
В цих могилах сплять герої,
Що у хвилю у страшну
Буйнi голови поклали
За рiдню i за вiтчизну.
І як цi герої впали;
Так i я готов — 
За Вкраїну жертвувати
Все життя, майно i кров. 


(Р.Завидович)

Ой у саду, у садочку
Квiти процвiтають — 
То не квiти, ой, то дiти
По садочку гуляють.
Ой в саду i на горбочку
Розквiтають рожi — 
То не рожi — то дiвчатка
Українськi гожi.
Ой у саду — винограду
Черешнi та вишнi.
То не вишнi, то хлоп”ята
Українськi пишнi.
Ой листочкi зелененькi,
А синенькi квiти,
Хай на славу молоденькi
Виростають дiти.
Ми — маленькi друзi, 
Українськi дiти,
Мов квiтоньки в лузi,
Добре нам всiм жити.

Виконання укр. таночка

Наша рiдна ненька про нас гарно дбає,
Горне до серденька i до сну спiває.
А батенько любий, мов те сонце ясне,
Вчить нас i голубить, каже казку красну:
Про князiв, гетьманiв, про сплячих героїв,
що з могил повстануть i пiдуть до бою.

Станьмо ж разом, друзi,
Хлопчики й дiвчатка,
І мов пташки в лузi,
Заспiваєм пiснi.
Ми всi дiти українські,
Український у нас рiд,
Дбаємо, щоб про нас маленьких
Добра слава йшла у свiт.
Дбаймо, щоб той скарб любовi,
Що нам Бог в серця вселив,
Рiдну землю й рiдний нарiд
Прикрасив i збагатив.
Свої здiбностi i сили
Розвиваймо раз у раз,
Щоб народу була втiха
І щоб користь була з нас.
Будьмо пильнi у науцi,
Будьмо чеснi у дiлах,
Будьмо сильнi та вiдважнi
І не думаємо про страх.
Все, що рiдне, хай нам буде
Найдорожче i святе.
Рiдна вiра, рiдна мова.,
Рiдний край наш над усе!
Щоб про це ми не забули
Нi на хвилю, нi на мить,
Хай Господь святий iз неба
Нас малих благословить. 

(Ю.Шкрумеляк)
Гей, гуртуймося,
Українськi дiти!
Зранку, змалку вже вчимося
Для Вкраїни жити.
Україна — край мiй рiдний
Вiд Кавказу по Карпати
І веселий, i свобiдний,
І великий, i багатий! 

(Р.Купчинський)

Вчитель: здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше — пошану до наших батькiв, дiдiв; справу боротьби за Українську державу.

Звучить укр. пісня ,,Україночка” 
Автор Смірнова І.А. 

15 .02.2017р.